ВІДЗНАЧЕННЯ 70-РІЧЧЯ ГОЛОДОМОРУ У МЕРІЇ МОНРЕАЛЮ

У п'ятницю 21 листопада у Hotel de la ville (мерії) Монреалю за адресою 275, rue Notre-Dame Est відбулася церемонія відзначеня 70-річчя голодомору 1932-1933 років на Україні. Під час церемонії міський голова Монреалю, пан Жеральд Трамбле (Gerald Tremblay) проголосив заяву і резолюцію про голодомор в Совєтській Україні. На церемонії були присутні радник від міста Ласаль Оксана Калюжна, Тимчасовий повірений у справах України в Канаді Вадим Пристайко, Перший серетар Посольства України в Канаді Юрій Никитюк, Голова Конґресу Українців Канади (КУК) Євген Чолій, духовні отці, представники українських суспільних формацій Монреалю.

Оксана Калюжна

Відкриваючи церемонію, радник від міста Ласаль Оксана Калюжна сказала, що, незважаючи на сум з приводу великої трагедії українського народу, вона відчуває задоволення від того, що так багато людей не дозволяють собі забути про цю подію. І саме ця невидима підтримка тисяч людей дозволили їй підготувати проект заяви і резолюції про пам'ятне відзначення голодомору 1932-33 років в Україні, які виголосить сьогодні міський голова Монреалю пан Жеральд Трамбле. Ця подія буде відзначатися щорічно в четверту суботу листопада. Сьогодні, у знак пошани до жертв, мерія Монреалю вирішила запросити присутніх символічно пригоститися водою і хлібом.

У своєму виступі пан Жеральд Трамбле наголосив, що жахлива трагедія, пережита українським народом, лишиться надовго в пам'яті майбутніх поколінь. Такі трагедії не мають права, не можуть повторюватися. Пан Трамбле сказав, що він глибоко зворушений тим, що серед присутніх є ті, що зуміли пережити цей страшний час, і донесли до нас свої свідчення. І йому надзвичайно приємно, продовжив міський голова Монреалю, що ці люди не просто вижили, а продовжили свій рід тут у Канаді, вони мають дітей, внуків, правнуків, збагативши своїм корінням культурну крону Канади.

Євген Чолій

Голова Конґресу Українців Канади Євген Чолій, а за ним Юрко Кулицький підкреслили, що ґеноцид українців (звичайно відомий тепер, як український голодомор/ґеноцид 1932-33 років) був задуманий і виконаний совєтським режимом Сталіна, щоб знищити будь-яку опозицію до імперіалістичної політики Совєтського Союзу, і спричинив смерть понад сім мільйонів українців в 1932 і 1933 роках. Після закінчення свого виступу від імені монреальського віділу КУК Юрко Кулицький передав Жеральду Трамбле для архівів міста ряд документів, у тому числі документальний фільм «Harvest of Despair (Жнива розпачу)» про голод-ґеноцид у Совєтській Україні 1932-33 рp., співавтором якого є Юрій Луговий з Монреалю, а також книгу «Famine-Genocide in Ukraine», що побачила світ під редакцією професора Всеволода Ісаїва і яку видав Українсько-Канадський Дослідно-Документаційний Центр.

Доречно зауважити, що саме Євген Чолій, як Голова Конґресу Українців Канади, веде послідовну і наполегливу роботу за визнання голодомору. На його пропозицію, 28 червня 2003 року Управа Президентів Канадської Етнокультурної Ради в Оттаві, коаліція тридцять двох крайових етнокультурних організаційних надбудов, яка сприяє розвитку багатокультурного характеру Канади, схвалила наступну резолюцію:

• визнати голодомор/ґеноцид 1932-33 років в Україні та осудити будь-яке намагання заперечувати або викривляти цю історичну правду, яка не є що інше як ґеноцид
• визначити щороку четверту суботу листопада в Канаді, як день пам’яті понад сім мільйонів українців, які стали жертвами голодомору/ґеноциду 1932-33 років в Україні
• закликати всіх канадців, особливо істориків, педагогів і парламентаріїв включити правдиві факти про голодомор/ґеноцид 1932-33 років в Україні в архіви Канади і в майбутні освітні матеріали

Юрко Кулицький

Тимчасовий повірений у справах України в Канаді Вадим Пристайко у своєму виступі сказав: "Трагедія 1932-1933 років є похмурою сторінкою української історії. Мільйони невинних українців стали жертвами нелюдської політики тоталітарного режиму колишнього Совєтського Союзу. Продаючи за безцінь велетенську кількість зерна на Захід, режим Йосифа Сталіна відбирав у українських селян останні зерна, залишаючи колишню житницю Європи помирати з голоду.

Сьогодні, коли Україна стала незалежною, українці зі всіх кінців земної кулі вважають своїм обов'язком відкрити очі світової громадськості на трагічні події їх історії.

Як було стверджено у прийнятій Організацією Об'єднаних Націй «Спільною заявою про голодомор 1932-33 років в Україні», яка була ухвалена 7 листопада 2003 року : "Ми не хочемо зводити порахунки з минулим, його неможливо змінити, але ми переконані, що викриття порушень прав людини, збереження історичних записів, повернення гідності жертвам через визнання їх страждань, послужить орієнтиром суспільству майбутнього і допоможе йому уникнути подібних катастроф.

Ми потребуємо, щоб якомога більша кількість людей взнала про цю трагедію і ми вважаємо, що це знання посилить ефективність законів і зміцнить повагу до прав людини і фундаментальних свобід."

Пані і панове,
Я не можу не згадати, що Канада була серед тих країн, що підписали цю заяву. Шануючи пам'ять жертв голодомору/ґеноциду 1932-33 років, скажемо: "Ніколи не забудемо".

Пригадаємо слова із святої Біблії.
"Будьте уважні... не забувайте речей, що бачили ваші очі, і ... навчайте їх вашим дітям і дітям ваших дітей".

Нехай Господь врятує невинні душі. Нехай Господь буде з нами. Дякую."

Голова УНО Євген Калюжний (другий зліва), Оксана Калюжна, Дарія Козак (перша справа) і Богданна Гаврилюк (друга справа) 600х450 (70 k)   1024х768 (151 k)		Міський голова Монреалю пан Жеральд Трамбле 600х450 (68 k)   1024х768 (194 k)
Тимчасовий повірений у справах України в Канаді Вадим Пристайко 600х450 (61 k)   1024х768 (166 k)		Юрко Кулицький ставить свій підпис у почесній книзі мерії Монреалю 600х450 (73 k)   1024х768 (201 k)
600х450 (67 k)		600х450 (77 k)
600х450 (74 k)	600х450 (61 k)	600х450 (63 k)	600х450 (75 k)