ЮРІЙ ЛУГОВИЙ - ФІЛЬМ «БЕРЕЗА КАРТУЗЬКА» |
||||||||||
 |
||||||||||
| У п'ятницю 7 травня 2004 р. у приміщенні монреальського відділу Спілки Української молоді відбулася зустріч з відомим монреальським кінорежисером, автором фільму «Свобода має ціну» (Freedom Had A Price) та співавтором фільму «Жнива розпачу» (Harvest of Despair) Юрієм Луговим, який представив проект свого нового фільму «Береза Картузька». Історія концентраційного табору Береза Картузька, в якому польский окупаційний уряд ув'язнив тисячі українських патріотів, мало відома на Заході. Табір, що знаходиться сьогодні на території Білорусі, був заснований 17 червня 1934 року і проіснував до вересня 1939 року. Арешти і заслання до Берези Картузької відбувалися без судів, без права на захист і на апеляції, що було проти засад конституції Польської демократичної держави. Більшість ув'язнених становили українці - члени Організації Українських Націоналістів або ті, що підозрювались у належності до ОУН, а також українська інтелігенція. Але для штучного створення грунту для конфліктів польська поліція засилала в табір карних злочинців і комуністів усіх національностей та членів польської опозиції. Загальна кількість ув'язнених сягала часом до 8000 осіб.
25 червня 1919 року новонароджена Польська держава одержала від Мирової Конференції у Парижі мандат на окупацію Галичини. Польський уряд з самого початку заходився енергійно колонізувати українські землі. Вже 2 серпня того ж року варшавський сейм прийняв закон, який практично унеможливив українським селянам купувати землю у поміщиків. На кордоні з Совєтською Україною уряд почав оселяти так званих "військових осадників" - колишніх польських військових, які майже задаром отримували великі земельні наділи. Від вересня 1919 року до червня 1920 року в Галичину було привезено із Польщі 12 тисяч родин (приблизно 60 тисяч осіб) колоністів, якими було сколонізовано 69 тисяч гектарів поміщицької землі. Польські колоністи отримували урядові пільги і дуже вигідні банківські позички. У вересні 1921 року поляками сколонізовано загалом 160 тисяч гектарів землі, а місцеві українські родини, заможні господарі, які мусили платити готівкою високу ціну, змогли придбати лише 10 тисяч гектарів. За весь час польської експансії (1919-39 рр.) коло 200 тисяч поляків переселилися в українські села. 31 липня 1924 р. польський уряд вилучив українську мову із вжитку в урядових установах і закладах. У 1930 р. почалася пацифікація, тобто "втихомирення" краю, що супроводжувалося знищенням українських шкіл і церков. Якщо у 1911 році в Галичині нараховувалося 2 420 українських шкіл, то у 1937 році їх лишилося лише 352. На Холмщині і Волині із 540 українських церков тільки 60 лишилося діючими, 150 було перетворено у католицькі церкви римського обряду, а решта зруйновано (в тому числі і старовинні церкви, побудовані у 16-у і 17-у століттях). Відповідальним за пацифікацію був міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Пєрацький. Щоб спинити цю брутальну агресію, Організація Українських Націоналістів організувала атентат. Кат українського народу загинув 15 червня 1934 року в центрі Варшави від руки бойовика ОУН Григорія Мацейка. Ця акція показала цілому світові реальний стан українського населення під польськими окупантами. Двома дні пізніше польський президент оголосив своє рішення про створення на Поліссі концтабору Берези Картузької. У своєму виступі Юрій Луговий розказав, що задум створення фільму народився під впливом розповідей його батька, Ярослава Лугового, якого було арештовано і кинуто бех жодних звинувачень у Березу Картузьку влітку 1939 року. Після Другої світової війни Ярослав Луговий і багато його друзів, з якими він познайомився ще студентом або в таборі, опинилися у Монреалі. Юрій Луговий згадує, що в дитинстві він часто був свідком розмов за обіднім столом, у яких батько і його друзі ділилися спогадами про життя в Західній Україні у 30-х роках, в тому числі і про випробовування, які їм довелося пережити у Березі Картузькій. Голова Спілки Української Молоді у Монреалі Орест Гуменний від імені СУМ подякував Юрію Луговому за його неоціненну працю над створенням документів, що свідчать про героїчну боротьбу українців за незалежність. Орест Гуменний передав Юрію Луговому пожертву від монреальського відділу СУМ у розмірі однієї тисячі доларів для підтримки проекту. Від імені колишніх в'язнів Берези Картузької подяку режисеру висловив Адольф Гладилович. Крім п. Гладиловича і сл.п. Ярослава Лугового, ще кілька монреальців знаходились у той чи інший час у зловісних мурах Берези Картузької: сл.п. Ярослав Пришляк, сл.п. Павло Генгало, сл.п. Юрій Герич, сл.п. Андрій Дольницький, сл.п. Іван Король. Під час зустрічі були у перший раз показані уривки з фільму.
La Maison de Montage Luhovy Inc. - Bereza Kartuzka і вислати його на адресу La Maison de Montage Luhovy - Bereza Kartuzka 2330, ave Beaconsfield, Montreal Quebec, Canada H4A 2G8 Усіх, хто пережив заслання в Березі Картузькій, або має будь-які матеріали про цей табір чи "пацифікацію", просимо висилати на вищеподану адресу. Цього року відзначається 70 років з дня відкриття цієї тюрми. За рекомендаціями можна звертатися до п. А.Гладиловича, колишнього в'язня на тел. (514) 374-3525, до істориків проф. Тараса Гунчака на тел. (973) 635-5993 або до проф. Романа Сербина на тел. (514) 481-4030. Світлини: Андрій Борис |
||||||||||
 |
||||||||||
|
||||||||||
