У п'ятницю 23 січня 2004 року у приміщенні Українського Національного Об'єднання у Монреалі відбувся вечір-зустріч з
українським кінорежисером Юрієм Іллєнко та перегляд авторської версії фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» з субтитрами в англійській мові. Вечір організувала компанія "Meest Media Corp", яка планує провести цілу низку зустрічей із Юрієм Іллєнко у Північній Америці. На зустрічі кінорежисера супроводжували його дружина Людмила Єфименко, що виконує у фільмі роль дружини Кочубея Люби з Любеча.
 |
| Володимир Жовтуля |
Зустрічі з режисером, згідно з задумом організаторів, мають загальну назву "Від заборони до заборони". Ця назва, спричинена заборонами державних діячів колишнього Совєтського Союзу і сучасної Росії на показ творів Іллєнко, виявилась актуальною і в Монреалі. 16 січня Управа Спілки Української Молоді вирішила не надавати свого приміщення для проведення вечора. Вже після того, як було виготовлено оголошення і повідомлено про день і час події, Управа СУМу вирішила, що "на основі інформації про велику контроверсійність фільму відкликається спонсорування та дозвіл на проведення вечора". Це рішення було ініційоване Головою Конґресу Українців Канади Євгеном Чолієм. Перегляд фільму став можливим тільки завдяки підтримці керівництва Українського Національного Об'єднання, зокрема його Голови професора Євгена Калюжного, який погодився на проведення вечора у домівці УНО. Значна частина членів СУМу була присутня на вечорі і таким чином отримала можливість мати свою власну думку про "контроверсійність" стрічки. Також СУМ безкоштовно надав технічне устаткування для проекції фільму.
 |
| Роман Лунь |
Гостей вечора присутнім представив Володимир Жовтуля, Голова Спілки Української Молоді у Монреалі, який з самого початку підтримав ідею проведення вечора. Президент компанії "Meest Media Corp" Роман Лунь розповів про творчий шлях Юрія Іллєнко: постановника стрічок "Криниця для спраглих" (1965),
"Вечір напередодні Івана Купала" (1969), "Білий птах з чорною ознакою" (1972), "Наперекір всьому" (1972),
"Мріяти та жити" (1973), "Свято печеної картоплі" (1976), "Смужка нескошених диких квітів" (1978), "Лісова пісня. Мавка" (1981), "Легенда про княгиню Ольгу" (1982), "Солом'яні дзвони" (1987),
"Лебедине озеро. Зона" (1990), "Молитва за гетьмана Мазепу" (2001), оператора кінофільмів "Tіні забутих
предків"(1965) та "Ave, Maria!" (1999), народного артиста України і академіка АМУ, завідувача кафедри кінорежисури і кінодраматургії Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
 |
| Юрій Іллєнко |
У своєму виступі Юрій Іллєнко зазначив, що задачею фільму було показати протистояння Петра Першого і Мазепи. Петро Перший, зокрема, змальований таким, як його описав Лев Толстой: жорстокого можновладця з невгамованими пристрастями, який саджає у тюрму свою дружину, коронує свою коханку, вбиває свого сина, руками Меншикова вирізує немовлят і стариків Батурина. У особі Мазепи російський цар нищив українську культуру. Юрій Іллєнко пояснив, що він не має права на демонстрацію фільму на кінофестивалях чи на його продаж, оскільки права на демонстрацію кінострічки належать не йому, а продюсерові фільму. Тому, хоча було отримано 17 запрошень на різні кінофестивалі і 4 пропозиції про продаж прав на демонстрацію фільму у різних країнах, від режисера не залежить прийняття рішення.
Я, гетьман Мазепа, проголосив цю солодку квітку незалежною державою, а за те був відданий на анафему тому, хто гвалтував її...
Цими рядками розпочалася «Молитва за гетьмана Мазепу». Я не буду переказувати змісту фільму, ні перераховувати позитивні і негативні сторони, зрештою, у мережі Інтернету можна знайти і те, і друге - але бачене очима тих, хто небайдужі до України. Мене ж цікавила реакція глядача, який до України відношення жодного не має, і про історію її нічого не знає. Я запросив свою добру знайому італійського походження, народжену в Канаді, яка дуже добре знає авторське кіно і купує абонент на кожен кінофестиваль. Переказую її враження: справжнім покликанням постановника є театр, а не кіно; постановник реалізував свої сексуальні фантазми (слово фантазм у французькій мові означає продукт уяви, за допомогою якого особисте я пробує вислизнути з лещат дійсності); якщо він хотів зробити еспериментальний фільм, це невдача, оскільки результат є примітивним. Після тридцяти хвилин перегляду вона залишила зал. Всі інші дочекалися кінця перегляду і поаплодували Юрію Іллєнко.
Я з захопленням спостерігав гру Ступки, який зробив все можливе, щоб переступити уготовану йому сценарієм роль балаганного голови колгоспу. Серед оточуючих його статистів з дерев'яними обличчями і нещирими словами, він умудрився створити ймовірну постать гетьмана, навіть якщо його Мазепа не виглядає ні на українського державного діяча, підтримкою якого старалися заручитися і до якого слали своїх послів французький, польський, шведський королі, ні на вельможу, який зібрав у у Батурині одну з найкращих у Європі колекцій зброї і влаштовував розкішні прийняття для своєї старшини, ні на європейського дипломата, який отримував французькі і голландські часописи і вільно розмовляв багатьма мовами.
Після перегляду гості і присутні були запрошені для дискусії у нижній зал, де Українським Національним Об'єднанням були приготовані вино з сиром і кава з солодким.
 |
 |
| Юрій Іллєнко, Людмила Єфименко і Юрко Луговий
|
Перед початком перегляду
|
 |
 |
| Дискусія в залі
|
Володимир Іллющенко, Людмила Єфименко і Микола Джула
|
|
|
|
|
 www.geocities.com/ukrexlibris/apanowicz/mazepa.html / копія О. Апанович "Велика ідея гетьмана Мазепи"
litopys.org.ua/coss4/mazk.htm Т. Мацьків "Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах 1687-1709"
culture.unian.net/index.php?section=d&news_id=10 Як Іллєнко "розколов українське суспільство навпіл"
Андрій Борис
Світлини автора
|
