ПРОЩАННЯ З РЕВОЛЮЦІЄЮ

Шасі літака торкнулося землі, і з'явилося знайоме відчуття: я знову вдома. За декілька хвилин ми вже проходили паспортний контроль в Борисполі. За спиною прикордонника було помітно табличку з телефоном, на який можна зателефонувати зі скаргою або повідомити про корупцію. Не пройшло й п'ятнадцяти хвилин, а я вже побачив перші наслідки революції. Це був тільки початок, а попереду ще майже три місяці, щоб роздивитися і спробувати зрозуміти.

Майдан Незалежності

В найперший же день у Києві в очі кинулася ще одна ознака нових часів. Майже на кожному п'ятому бігборді замість звичних реклам алкоголю та тютюну можна було прочитати: "Нас має бути п'ядесят мільйонів! Кохайтеся!" або "Країні не вистачає Нобелівських лауреатів! Кохайтеся!". Вже за декілька днів, вийшовши з метро, я побачив дівчину з мікрофоном і оператора, на камері якого гордо красувалася легендарна п'ятірка. Вони підійшли до мене і спитали, чи спонукає мене нова реклама мати більше дітей, на що я, звичайно, відповів, що якщо країні чогось не вистачає, то обов'язково треба допомогти. Виявилося, що репортаж транслювався на всю Україну. Того ж вечора, моєму братові зателефонував його товариш і запитав чи я в Києві.

Потроху я почав спілкуватися з друзями, знайомими і просто з людьми, яких зустрічав випадково. Найцікавішими темами розмов були зміни в їх житті після революції та чого вони чекають в майбутньому. В кожного, з ким я мав нагоду спілкуватися, були свої враження та свої очікування, особливо залежно від того, кого ця людина підтримувала на виборах, але були помітні декілька загальних тенденцій.

Першою помітною тенденцією було покращення матеріального стану. Це стосується всіх, з ким я спілкувався. Люди, від бізнесменів до пенсіонерів, отримали змогу більше купувати, і надію, що стане ще краще. Один мій знайомий, який останні десять років постійно скаржився на нестачу грошей, цього разу хотів, але не зміг цього зробити. Замість цього він з задоволенням демонстрував мені свій плоскоекранний телевізор, і новісіньку морозильну камеру, де він планував зберігати до зими свіжі фрукти. Автомобілів стало дуже багато, і помітно, що місто не має для них достатньої інфраструктури: машини їдуть або паркуються прямо на тротуарі. З'явилися нові торговельні центри та супермаркети, які часто більш багаті і чисті, ніж монреальські. Крім цього, значно покращали дороги, причому не тільки в Києві. Я мав нагоду подорожувати в Київській області, а також їздив в Одесу, і покращення відчувалося всюди.

Колона Головної пошти

Наступним враженням був оптимістичний настрій прихильників нової влади, які казали, що все ще тільки починається і багато більшого попереду. Відчувалося, що люди насолоджувалися перемогою, дивлячись, як побігли з України деякі колишні губернатори і олігархи, і навіть головний опонент Ющенка на виборах; як почав впевнено переходити на державну мову донецький телеканал Україна. Навіть опоненти, зловтішаючись з некомпетентності кадрів нової влади, не могли приховати своєї поваги до переможців. Вони вже не вірили в Януковича, який про них забув, відпочиваючи місяцями десь між Москвою і Карловими Варами, а казали тільки, що нові прийшли через майдан, але ніколи не дозволять народові зробити це ще раз, навіть якщо прийдеться стріляти.

Третє, що кидається в вічі, це, звичайно, хабарі. Під час революції з майдану лунали заклики покінчити з корупцією. Подорожуючи, я весь час спостерігав і багато розпитував про цю проблему. Справді, корупція помітна. Проте, в Україні вона більше сприймається як спосіб життя, ніж соціальна проблема. Хабарі даються і беруться практично всюди і всіма. Хоча це і не завжди нав'язується. Беруть лікарі і вчителі, міліціонери і чиновники. Людям це ніби-то не подобається, але тільки до того моменту, як ДАІ зупинить когось п'яним за кермом, або поки не знадобиться "влаштувати" до університету сина-трієчника або "терміново" зробити якусь довідку. На жаль, дають українці так само щиро, як і беруть.

Життя старих та нових можновладців справді вражає. Маєтки, що вишикувалися вздовж узбережжя Дніпра від Києва до Обухова, можна порівняти хіба що з палацами та фортецями. На узбережжі намиваються приватні пляжі. Екологи попереджують про небезпеку таких робіт для річної флори та фауни, проте, це нікого не зупиняє. По радіо я чув, як керівник однієї з електростанцій біля Києва пояснював, чому вони практично не працюють. Як тільки вони відкривають шлюзи, їм телефонує хтось з можновладців та вимагає негайно їх закрити, бо течія змиває пляж. З іншого боку, можновладці переконують, що ніяких маєтків не мають, і що це їх друзі чи родичі дозволили їм там пожити. Так говорив син Ющенка, так говорила Тимошенко, і багато інших.

Площа Богдана Хмельницького

Я запитав, чи є хоч якісь помітні зміни щодо корупції після приходу Ющенка до влади. Мені сказали, що хабарники стали боятися, і це ніби-то добре, і навели ось такий приклад. Якщо раніше викликали бізнесмена до міліції, то можна було прийти, відразу запитати скільки, заплатити і спокійно спати до наступного виклика. З новою владою відразу не запитаєш. Спочатку тебе гарненько обшукають, переконаються, що нема мікрофонів, а потім попросять вдвічі більше ніж брали до Ющенка, а далі — той самий процес.

Звичайно, дуже великий інтерес в мене був і до самого Ющенка. Хотілося його побачити, послухати, глибше зрозуміти його бачення України та її майбутнього. На жаль, здебільшого нічого ясно зрозуміти не вдалося. Під час мого візиту Ющенко виступав всього два чи три рази. Перший раз на свято Незалежності, коли він розповідав про досягнення революції та нового уряду під керівництвом Тимошенко. Другий раз я його чув через два тижні після цього, коли він відправляв Тимошенко у відставку і казав, як погано працював її уряд. Взагалі, з його нечастих і протилежних заяв, складалося враження, що він постійно втомлений і не дуже детально розуміє, що діється в країні. Єдине в чому була помітна наполеглевість і цілеспрямованність, це вступ України до СОТ. Проте, на сьогоднішній день, парламент не може прийняти необхідні закони, незважаючи на те, що Ющенко двічі їх просив це зробити.

Важливою подією під час моєї подорожі була велика перестановка кадрів при владі, що сталася на початку вересня. Президент замінив прем'єра, декількох міністрів, та секретаря ради безпеки та оборони. Це серйозно роз'єднало помаранчеві сили, оскільки Тимошенко була, напевно, не менш популярна ніж сам Ющенко, і багато людей продовжують підтримувати її та партію Батьківщина, яка проголосила, що піде на вибори окремим, але паралельним до Нашої України шляхом. Проте найголовніша втрата від цієї події в тому, що багато помаранчевих зневірилися, і взагалі не хочуть нікого підтримувати, бо відчувають себе зрадженими.

Рибний ринок в Летичеві Хмельницької області

Масло у вогонь підлив так званий меморандум політичних сил, який ініціював президент для того, щоб отримати підтримку кандидата на посаду прем'єр-міністра Єханурова. Він зустрівся з Януковичем і визнав його лідером опозиції. Колишній опонент Ющенка на президентських виборах для цього повернувся з-за кордону. Єхануров став прем'єром завдяки одноголосній підтримці Партії регіонів, а Янукович отримав можливість майже щодня на телебаченні розповідати про корупцію і непрофесійність теперішньої влади та свої чисті руки. Таким чином Партія регіонів вийшла на перше місце у рейтингах популярності серед виборців. Правда, після наступних виборів парламент перейме багато функцій у Президента внаслідок впровадження конституційної реформи.

Три місяці проходили швидко, і на момент мого від'їзду вже активно почалася парламентська виборча кампанія. В місті все частіше з'являлися бігборди партії Литвина. Народна Партія Костенка вирішила йти на вибори самостійно. Регіони впевнено посіли перше місце, і Янукович запевняв, що робити їм для перемоги нічого не треба: влада сама зробить все, щоб і надалі понизити свій рейтинг. Політологи прогнозували блокування Нашої України або Блоку Юлії Тимошенко в наступному парламенті саме з Регіонами і навіть пропонували Януковича, як компромісного прем'єра.

Наближався час повернення до Монреалю. Я розумів, що в канадскій стабільності мені бракуватиме захвату від подій та швидкого ритму київського життя. Проте знову треба було прощатися з рідними, друзями та містом. Пройде час, і літак знову поверне мене у Київ, де вляжуться виборчі перегони і продовжиться звичайне життя.

Євген Фролов
Київ-Монреаль, жовтень 2005 р.
Світлини Сергія Савченко