«ДУХ, ЩО ТІЛО РВЕ ДО БОЮ»

Фоторепортаж з села Нагуєвичі
про відзначення 150 років від дня народження Івана Франка

Хто твердить — люблю свій народ,
а не виконує своїх обов'язків перед ним,
— той твердить лож.
Іван Франко.

На відзначення 150-річчя з дня народження Івана Франка до села Нагуєвичі приїхали тисячі українців. Міліцейські пости пропускали в село винятково автомобілі представників влади та осіб, які її обслуговують.

Щоб потрапити до батьківської садиби Каменяра необхідно було пройти кордони бійців спеціального призначення «Беркут» з службовими собаками. Така пристрасна увага міліції та «Беркута» нагадала старі кучмівські часи, коли до Львова приїздив Леонід Данилович, а на даху Львівського оперного театру демонстративно походжували снайпери зі зброєю. Як кажуть: «Все нове — добре забуте старе».

Привернула до себе увагу група підлітків у вишиваних сорочках, що йдучи, щось жваво обговорювали польською мовою, тоді коли їхні батьки зверталися до них українською. Виявляється полонізація така ж небезпечна для підростаючого покоління українських заробітчан, що виховуються за межами Батьківщини, як і русифікація на сході України.

Далі пішки. На українських «Тавріях» проїзд заборонений.

В засаді

Перед музеєм Франка піші колони, немов бурхлива ріка, вливалися в людське море, над яким майоріли державні та партійні знамена, транспаранти, а поміж людей ходили якісь заклопотані люди в темних костюмах. Вони щось зосереджено шукали. Можливо, дуб, під яким Іван Франко написав своє відоме оповідання «Олівець». Але той старезний дуб давно вже всох. А темні суконні піджаки з краватками під розпеченим сонцем, та відеокамери направлені не на сцену, а на обличчя глядачів, видавала в цих заклопотаних особах співробітників Служби безпеки України. Така недолуга робота рідних спецслужб мене засмутила і нагадала анекдот про Штірліца, який йшов коридором Рейхкомісаріату, а за ним волочився радянський парашут.

Актив ВО «Свобода» з Дрогобича, Борислава та Трускавця зустрічав свого лідера — Олега Тягнибока, розбивши намет з національним стягом та символікою об'єднання перед Нагуєвичами. Не минулося й без непорозуміння. Члени Конгресу українських націоналістів настирливо вимагали забрати намет «Свободи». При цьому поряд були розбиті намети того ж Куну та УНП. Здоровані в чорних військових формах з нашивками «Варта Куну» незадоволено споглядали на «свободівців», немов перед ними стояли не члени національно-патріотичної організації, а їхні ідейні противники — комуністи чи соціалісти.

Ведеться оперативна зйомка.

«Свободівці» вітають голову об'єднання Олега Тягнибока

Олега Тягнибока українці зустрічали оплесками і привітаннями. В цей момент відчувалося, що нема такого українця, який би не знав Тягнибока чи б не підтримував його. Навіть діти не давали проходу голові «Свободи», і стояли в черзі за його автографом.

Ближче до обіду до Нагуєвич прилетів Президент України Віктор Ющенко. Гелікоптери приземлилися перед селом на спеціально для цього заасфальтованій смузі під лісом. Місцевий мешканець, який спостерігав за приземленням Президента, зауважив, що краще б той асфальт з смуги поклали на дорогу до їхнього села. «А вертольотом і на траві можна посадку зробити, то ж не літак», — сказав він.

До музею Івана Франка Віктор Ющенко під'їхав разом з депутатом Верховної ради України Русланою Лижичко. Коли Віктор Андрійович підходив до музею, Руслана почала підстрибувати, скандуючи «Ю-щен-ко!». Незважаючи на те, що підстрибувала Руслана дуже високо, а руками махала дуже енергійно, одноголосної підтримки, як це було два роки на Майдані, не вийшло. Відчувалося, що той синхронний зв'язок, який був на революції, вже обірваний. Люди дедалі частіше між собою говорили про зраду.

Українські діти беруть автограф в Олега Тягнибока

Олег Тягнибок: «Українці знову змушені починати все спочатку»

Коли Віктор Ющенко піднявся для покладання квітів пам'ятнику Каменяру, хор заспівав «Вічного революціонера». Як це виглядало, можна тільки уявити: угодовець за натурою, Віктор Андрійович покладає квіти під виконання слів: «Вічний революціонер — Дух, що тіло рве до бою». Багато хто подумав, що в цей момент більше підходило заспівати пісеньку Лиса Микити з однойменної казки Івана Франка.

У своєму виступі Президент України постійно звертався до теми патріотизму. Віктор Ющенко акцентував увагу на тому, що потрібно бути не буковинським патріотом чи галицьким, а всієї України. Для чого це він говорив тисячам українцям у національних одностроях, які з'їхалися на відзначення 150 річниці від дня народження українського Мойсея, відомо було хіба Президенту. Можливо Віктор Ющенко сплутав Галичину з Донбасом, а Село Нагуєвичі з Сєверодонецьком, адже серед присутніх українців не було сепаратистів, що по-живому роздирали Україну. Якщо Ющенку, дійсно цікаво про це поговорити, то йому доцільніше прийти до Віктора Януковича, якого він призначив прем'єр-міністром. Цілком можливо, що Віктору Андрійовичу там нададуть слово і він зможе виступити безпосередньо перед тими, хто дійсно ділив Батьківщину.

Гелікоптер, яким прилетів В.Ющенко

Президент приїхав до Нагуєвич у вишиваній сорочці

Під час перебування Олега Тягнибока біля хати та кузні Якова Франка, журналісти, що очікували на запланований брифінг президента, неодноразово ставили йому запитання з приводу анонімного розповсюдження інформації про нібито сплановані Всеукраїнським об'єднанням «Свобода» провокацій проти Віктора Ющенка. Оскільки прес-служба ВО «Свобода» не повідомляла засоби масової інформації про нібито заплановані акції протесту, журналісти просили прокоментувати інформацію з анонімних джерел.

«Відверто кажучи, мене здивували Ваші запитання, адже ми приїхали до рідного села Івана Франка, щоб відзначити 150-річчя від дня його народження. Я навіть не збираюся робити політичних заяв, оскільки приїхав сюди, передусім, як українець, якому близька і рідна духовна спадщина нашого українського пророка. Тому сьогодні, я разом з тисячами таких же українців, які приїхали насамперед до Франка, а не як група підтримки чи не підтримки Президента», - відповів Олег Тягнибок.

Олег Тягнибок відповідає на запитання журналістів на пасіці Франка.

Олег Тягнибок та поет Іван Драч

Коли Віктор Ющенко повертався до гелікоптерів, ветерани ОУН-УПА зупинили Президентський кортеж і змусили Віктора Ющенка вийти з машини. Віктор Ющенко, очевидно дуже спішив на урочисту академію у Львові, де вже на нього чекали поважні особи, тому розмова з воїнами Української повстанської армії була коротка. Проте президент все ж таки встиг дати обіцянку, що ветерани УПА будуть прирівнені в правах до ветеранів Красной армії. Ці сивочолі чоловіки вже звикли до обіцянок української влади, яка радо роздає обіцянки, про які одразу й забуває.

Прирівняємо Вас до ветеранів Красной армії.

Чи доживемо ми до обіцяного визнання?..

Польова кухня і солдатська каша не одному нагадала Київський Майдан.

      На багато кілометрів розтягнулися в обидві сторони від Нагуєвич колони автомобілів та людей. Одягнені в національні однострої, тримаючи в руках кетяги червоної калини та співаючи патріотичні пісні, вони раділи тому, що всі вони українці, що зібралися разом біля рідної домівки свого пророка, свого українського Мойсея. Дивлячись на них, розумієш, що українці можуть вкотре розчаруватися в владі, але ніколи не розчаруються в Україні. Вони кожною клітиною свого тіла відчувають гасло «Вічного революціонера»:

Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,  
Він живе, він ще не вмер.
 

Дрогобицький кущ ВО «Свобода» в рідному селі Івана Франка