Свіжий вітер з України

Під час прем’єри «Солодкої Дарусі» в Монреалі

Деякі режисери зупиняють репетицію, коли до театру заходить автор. Не знаю, чи так робив Ростислав Держипільський, при появі Марї Матіос — авторки книги «Солодка Даруся». Проте і режисер і автор були в залі СУМу під час прем’єри «Солодкої Дарусі» в Монреалі у постановці Івано-Франківського національного академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка. Всі квитки було розпродано заздалегідь і виступ пройшов при повному залі, але не в цьому успіх цієї вистави. Успіх в тому, що авторові і театральній трупі вдалося досягти трансформації монреальського глядача: більшість глядачів прийшли на виставу з метою допомогти співвітчизникам, а вийшли справжніми шанувальниками таланту автора, режисера, і кожного з двадцяти акторів. Оцінюючи виставу, відомий монреальський режисер і актор Григорій Гладій сказав, що це був удар у сонячне сплетіння, а глядачі після тривалої овації стоячи, експромтом виконали гімн України.

В інсценізації твору сміх і сльози двох поколінь одного буковинського села, через яке, ножем по живому пройшла історія післявоєнної України. Зал дякує артистам тривалими оваціями А ще там дитяча травма, яку майже вилікувало велике кохання, вибір між добрим і злим, або злим і ще злішим і звичайне прагнення людей до щастя в тяжких обставинах, які, здається не змінюються, не зважаючи на час, устрій, або владу. Вистава проходить на одному диханні і жодного з глядачів не залишає байдужим. Нічого зайвого. Декорації мінімальні, але актори спілкуються з глядачем не тільки через мову, там і пантоміма, гра світла і тіні, параллельно побудовані сцени, музика, пісні, хореографія. Кожна роль зіграна з натхненням, яскравим талантом і професійністю. Недарма про цей театр і цю виставу зокрема говорять в Україні вже два роки поспіль, і недаремно вистава вже двічі висувалася на Шевченківську премію. Докладну рецензію на виставу можна почитати тут . Проте всі враження неможливо передати словами. Це треба пережити.

Після вистави глядачі мали змогу взяти автограф у Марії Матіос, поспілкуватися з артистами театру. Кожний актор, деякі з яких на тільки грають в театрі, а також професійно співають, — творча особистість. Вони розказали багато цікавого про свої творчі досягнення і плани на майбутнє.

Організатори були дуже задоволені, що гастролі вдалися і в Оттаві, і в Монреалі. Глядачі казали, що якщо б знали що їх чекає, то привели б ще багатьох, але боялися, що буде черговий аматорсько-шароварний захід. З іншого боку, організувати гастролі по трьох містах Канади для великого творчого колективу — справа не проста і вирішення її є серйозним досягненням організаторів і спонсорів, як з України так і з діаспори.

Марія Матіос і професор Роман Сербин

Окремим заходом була творча зустріч з Марією Матіос, автором роману «Солодка Даруся» і багатьох інших відомих творів, лауреатом Шевченківської премії України. Під час зустрічі, що відбувалась у наступний після вистави день, в суботу 9 квітня 2011 року у залі монреальської філії УНО, письменниця поділилася своїм баченням ситуації в Україні, розповіла про творчі плани, відповіла на запитання гостей. Виявляється, що найактивнішим читачем творів митця є читачі східних частин України, яки через книги починають розуміти свій спадок і складнощі історї своєї держави, про які майже нічого не знали. На думку пані Марії, сучасна якісна українська література має спочатку насичити саму Україну і після обов’язково вийде на міжнародний рівень. Крім того, вона повідомила про плани щодо екранізацї «Солодкої Дарусі».

Враження спонукають мене передивитися виставу, зрозуміти її ще глибше, але гастрольна подорож Івано-Франківського муздрамтеатру до Монреаля завершилась. Залишається читати твори Марії Матіос. Приємна новина, якою поділилися організатори гастролів: театр планує приїхати в Канаду ще раз восени 2011. Цим разом в програмі інсценізація ще одного твору Марії Матіос «Нація». Той самий автор, той самий режисер, та сама трупа. Ще один ковток свіжого повітря з Батьківщини. Чекаємо.